Запрошую на шпацер. Поет Олег Дорош

Книжкова альтанка - Олег Дорош

Олег Дорош. Презентация сборника стихов.

11.11.2019. Новий день. Рубрика “Миколаївська книга”: Олег Дорош

місяць жовтогрудий застряг в димарі

місяць жовтогрудий застряг в димарі старого будинку на Сухому фонтані і сяйво од нього розване на сутулих акаціях мов свіжовипрана білизна я продираюсь до нього крізь хащі що дряпають щоки лишаючи позаду вогні понад лиманом - недопалки дзигарок що тліють з тамтого берега у моїх вухах і крові саксофонне соло Джона Лурі що розтоплює ніч найскорше у серці що запалює очі мов ті лампадки і я уперто повторюю зціпивши зуби попри вітер який раз через раз забира навушника з вуха що світло у темряві світить і темрява не обгорнула його

Так буває тихої літньої ночі

так буває тихої літньої ночі один по одному мовби тоненькі свічечки загоряються вогники приземкуватих хат у селі і звідти безмовно ідуть до заспокійливої води рибалки в клобуках глухих вигрібати сни стривожених риб. так буває, тихої літньої ночі вітер на березі моря шепоче молитви у вуха вустами солоними. а місячне сяйво облизує тонкострунне волосся тоді набирається смуток терпкий у мої пальці по вінця і лине у скроню шалено вируючи я затамовую подих і відчуваю як в груди раз по раз гупає серце в такт ледь чутним словам: «Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками, і благословенний плід лона твого...»

Відео з презентації "Сьогодні і завжди" ч. 1

Адам

це не
бо крається тріщинами
це не
бо кається
це сльози с
тікають
долу
гострі як піки
ві тер
від пер
це
ребро-цебро
веселки
ці очі - калюжі без риб
ні
ці вуха - вишкіре
ні
шиби-будинків
бруд
ні
брухт?
брут!
і
ти

твоя

хода
легка
як струмки
автівок
що стримлять
ринвами
доріг
хто ти?
ти хто?
що волає у парасолі
щодуху
Алло?
Алло?
це хто?
це
не
бо
г

З непокритою головою

крізь важкі долоні ночі цієї
кидає місяць сніжками в мене
і ховається тишком одразу
за товщу хмар, позираючи краєм ока
чия не відвернувся,
і сніжки дрібні мов пудра цукрова
всипають голову мою,
що просить волосся.
від того і холодно їй,
бо замість лісу густого -
пошерхла земля, затерта платівка,
а сніжки кружляють і падають в очі.
хрумтять на зубах, тануть на язиці,
вимальовують химерні фігури на тілі ночі.
дзвіночки дзвенять -
прийшла Коляда.
Христос народився - славімо його.
у тіні дерев знайду я притулок,
а даліяк буде.
маю для Малого м"ятну жуйку в подарунок .
сірники, кілька гривень, піду ще й на них куплю пиріжка,
а ще маю любов,
а це єдине, що мені треба насправді,
як і тому Малому,
як і місяцю, що досі ховається,
і деревам, і ліхтарям,
що як можуть затримують сніг,
аби не мерзла моя голова.

Звуковий силует Миколаєва: Презентація збірки поезій Олега Дороша "Сьогодні і...

Звуковий силует Миколаєва: Презентація збірки поезій Олега Дороша "Сьогодні і...: Друзі! Одного чудового весняного дня Центральна міська бібліотека ім. М.Л. Кропивницького запросила всіх поціновувачів поезії на твор...