11.11.2019. Новий день. Рубрика “Миколаївська книга”: Олег Дорош

місяць жовтогрудий застряг в димарі

місяць жовтогрудий застряг в димарі старого будинку на Сухому фонтані і сяйво од нього розване на сутулих акаціях мов свіжовипрана білизна я продираюсь до нього крізь хащі що дряпають щоки лишаючи позаду вогні понад лиманом - недопалки дзигарок що тліють з тамтого берега у моїх вухах і крові саксофонне соло Джона Лурі що розтоплює ніч найскорше у серці що запалює очі мов ті лампадки і я уперто повторюю зціпивши зуби попри вітер який раз через раз забира навушника з вуха що світло у темряві світить і темрява не обгорнула його

Так буває тихої літньої ночі

так буває тихої літньої ночі один по одному мовби тоненькі свічечки загоряються вогники приземкуватих хат у селі і звідти безмовно ідуть до заспокійливої води рибалки в клобуках глухих вигрібати сни стривожених риб. так буває, тихої літньої ночі вітер на березі моря шепоче молитви у вуха вустами солоними. а місячне сяйво облизує тонкострунне волосся тоді набирається смуток терпкий у мої пальці по вінця і лине у скроню шалено вируючи я затамовую подих і відчуваю як в груди раз по раз гупає серце в такт ледь чутним словам: «Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками, і благословенний плід лона твого...»