Перші дні жовтня -
продовження мужицького літа
їдкий дим горілої трави повзе понад антени
сталінок тутешніх добропорядних, огрядних
в зелених фартухах
гострий запах свіжого бульону з відкритих вікон
лоскоче ніздрі
і кашель громохкий коронавірусний малокровного мосту -
гримить раз по раз в повітрі
в долині Каскадного скверу
лежить наш затишний майданчик:
там понурі кільця перекособочені
важко дихають в обличчя прілим листям
щити немічні хиляться на захід
мов колосальні кульбаби
трощений
асфальт
діри якого залатані наспіх калюжами
у них втрапить і скалічиться ще не одна нога
буремна
ми граємо тут в баскетбол
розпашілим
місяцем
пробитим
що свище,
як легені астматика
велика акацієва голка стирчить в його боку
і він вже не стрибає
а перекочується
тіла наші
обгорнуті
футболками
напинаються вітром з лиману
промоклі від солоного дощу
штурхаються
азартні
швидкі
блокують кидки
руки
скарлючені
як стовбури гледичії
гасаємо, як вітрильники між буями
як сірники між пальцями курця
перестрибуємо через тих хто збивається з ніг
приправляючи це все дійство обсценною лексикою
опівночі
зойки і крики наших повержених
стихнуть
І ліхтарі засяють надновими сумирно над нашим майданчиком
ми розлетимося граками, кожен до своєї гілки
і місяць триочковим пролетить повз кільце великої
ведмедиці
Немає коментарів:
Дописати коментар