в повітрі тут на старій як світ
Шухівській вежі
як древні кити у Південному Бузі
що тримають на спинах
страхи і мрії людей
баба Надія
працівниця водоканалу
зганяє нас звідси ізнизу
сакральною лайкою
під мелодію цвіркунів
і це мереживо матюків
октав
і синкопів
здіймається в небо
зачинається дощ
і ми танцюємо танці шалені
до ранку далеко
і краплі великі січуть
сонцем обпечені плечі
кричу
цодуху
ніби сам Бог мене має почути
мій час ще не скоро!
благословенний цей вечір
і зорі
і обличчя друзів моїх
і подібний до причастя
кислий портвейн
що застрягає у горлі
Немає коментарів:
Дописати коментар